Протидія булінгу

Як говорити з дитиною на тему булінгу

Що таке булінг?

Булінг – це агресивна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском. Найбільш розповсюдженим є психологічний, фізичний, сексуальний булінг. Проте, як наслідок поширення ролі комунікаційних технологій (телефонного зв’язку, Інтернету та соціальних мереж), з’являється новий вид цькування – кібербулінг. Це не просто пустощі або грубість, це особлива форма взаємин між дітьми, що за відсутності реагування може перерости в насильство.

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася – це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхаються, принижують або штовхають, не вперше нецензурно обзивають та б’ють, викладають в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!

Якщо ваша дитина стала жертвою боулінгу

Якщо вашу дитину цькують у школі, це може бути дуже болючим досвідом як для неї, так і для вашої родини. Ось кілька речей, які ви можете зробити, щоб підтримати свою дитину, якщо її булять:
Ніколи не пропонуйте дитині “не звертати уваги”, ігнорувати знущання.
Не звинувачуйте свою дитину в тому, що її цькують. Не припускайте, що ваша дитина зробила щось, щоб спровокувати булінг.
Дозвольте дитині розповісти про свій досвід булінгу.
Співпереживайте своїй дитині. Скажіть йому або їй, що булінг — це неправильно, що ситуація, яка склалася – не його вина, і що ви раді, що він чи вона мала сміливість сказати вам про те, що відбувається.
Навіть якщо ви не вважаєте, що ваша дитина поводилася в ситуації булінгу правильно, не критикуйте його чи її. Дітям часто буває дуже важко визначити, як найкраще реагувати.
Не заохочуйте фізичну помсту.
Слідкуйте за своїми емоціями. Захисні інстинкти батьків збуджують сильні емоції. Хоча це важко, відступіть і обачно рушайте до наступних кроків.
Негайно зверніться до вчителя, шкільного психолога чи директора у вашій школі та поділіться своїми занепокоєннями щодо знущань, які зазнала ваша дитина.
Тісно співпрацюйте з педагогами та практичним психологом, щоб допомогти вирішити проблему.
Заохочуйте дитину розвивати інтереси та захоплення, які допоможуть створити стійкість у складних ситуаціях, таких, як булінг.
Заохочуйте дитину налагодити контакт з доброзичливими учнями в її класі, або допоможіть дитині познайомитися з новими друзями поза школою.
Навчіть стратегії безпеки дитини, наприклад, як шукати допомоги у дорослої людини.
Переконайтесь, що у вашої дитини безпечне та любляче домашнє середовище.
Якщо вам або вашій дитині потрібна додаткова допомога, зверніться за нею до шкільного психолога або психолога за межами школи.

Якщо ваша дитина кривдник…

Якщо батьки дізнаються, що їхня дитина є агресором, тоді є сенс з’ясувати причини такої поведінки. І вже в залежності від цього – або відправити її, наприклад, в спортивну секцію, де вона могла би виявляти свої лідерські якості без шкоди для психологічного/фізичного здоров’я інших, або приготуватися до сімейної терапії. Необхідно також пояснити дитині ступінь юридичної відповідальності за свою поведінку. Часто потрібно і те, і інше. У будь якому випадку таку поведінку потрібно негайно припинити.

Ось деякі речі, які ви можете зробити вдома, щоб вирішити проблему з дитиною:
Дайте зрозуміти дитині, що ви серйозно ставитеся до знущань і що це ненормально.
Складіть правила для своєї дитини щодо її поведінки. Хваліть дитину за дотримання правил і використовуйте нефізичні та логічні наслідки, коли правила порушені.
Проводьте більше часу з дитиною і пильно слідкуйте за його або її діяльністю. Дізнайтеся, хто друзі вашої дитини, як і де вони проводять вільний час.
Розширюйте таланти своєї дитини, заохочуючи його чи її до участі у позитивних заходах (таких як гуртки за інтересами дитини, уроки музики чи спортивні змагання).
Поділіться своїми проблемами з учителем, шкільним психологом або директором школи, у якій навчається ваша дитина. Працюйте разом, щоб надіслати дитині чітке повідомлення про те, що його чи її знущання повинні припинитися.

Якщо ваша дитина свідок…

Багато дітей є свідками випадків булінгу у школі. Важливим є те, що активна позиція людина, яка бачить знущання, може зупинити
булінг. Разом з тим діти, занепокоєні власною безпекою, часто залишаються осторонь. Правильними діями в такому випадку є підтримка жертви, засудження кривдника, звернення до дорослого.

Якщо ваша дитина розповідає вам про булінг, який вона спостерігає в школі, ви можете зробити наступне:
Закликайте свою дитину до усного втручання, якщо це безпечно, говорячи наприклад: «Охолонь! Це нічого не вирішить.
Вчіть дитину не сміятися і не спостерігати тихенько за знущаннями. Це лише заохочує кривдника, який хоче бути в центрі уваги. Не надавати йому цю увагу – правильне рішення.
Заохочуйте дитину надавати підтримку постраждалому – особисто чи в публічній ситуації, наголошуючи, що ситуація знущання не нормальна і не правильна.
Закликайте дитину розповісти про булінг дорослому, якому вона довіряє. Розмова з дорослим не є виказуванням чи доносом — це акт мужності та безпеки. Запропонуйте піти до дорослого з другом, якщо так буде простіше.
Допоможіть дитині підтримувати інших, які схильні до насильства. Навчіть дитину включати цих дітей у спільну діяльність.
Підтримуйте і хваліть вашу дитину, якщо вона намагалася діяти, щоб припинити булінг, навіть якщо ці зусилля не мали успіху.
Попрацюйте зі своєю дитиною, щоб тренувати конкретні способи, яким він чи вона може допомогти припинити знущання. Наприклад, рольова гра з нею про те, що вона може сказати чи зробити, щоб допомогти тому, хто зазнає знущання.